В гайочку при долині Побачив Одуд Соловейка на калині: — Чого такий пісний, Співаче голосний? Охрип, а чи ангіна, Чи у житті погана переміна? — Ну, що сказать тобі? Із жалю серце ниє, далебі, Лиха, жорстока сила, Немов косою, гай он покосила, З корінням геть дерев повивертало, А скільки гнізд не стало! — Звичайно, зле, Але Чого б за інших так мені боліло? Твоє ж вціліло! Дивак, Усе тобі не так. Мені б твоєї слави половину — Співав би я від щастя без упину На всі лади. Чужа біда, як кажуть,— півбіди! Скидаю шапку я перед співцем, Що не живе лиш повним гаманцем, А журиться, і плаче, і стражда, Коли діткне його чужа біда.
