Кабанчика гладкого На заріз тягли. Почув Сірко — чекать нема коли! — Помчався за повітку — Та колія зубами Хап за литку. Друг у біді — то він рятує сміло. Старий Кабан озвався від хліва: — Яке твоє собаче діло? За кожного боліла б голова! Про себе дбай: Було б що їсти-пити, Та добре знай: Всіх обійди — Біди б Не зачепити, Бо лихо не дрімає! Коли вже так кортить, То захищай того, Хто силу має. То, може, і тебе він захистить! Є солідарність, Що до смерті, на загин, А є... звичайний свин, Що в друзі пнеться, Поки ти в ціні Та на коні, А як біда — відразу відсахнеться.
