Зловили вівці Вовка, скрутили ловко — Тепер каюк! Ні милості йому, ні адвоката. Замало вішати подібних злодіюк. За всі гріхи прийшла-таки розплата! — Та як ви сміли, препогані морди, Принизити моє наймення горде?! Негайно розв’яжіть, дурні — Самим же гірше буде. За цю сваволю ще одвітите мені, Нікчеми і паскуди! Та я вас в порошок! Я з вас кишок Живцем навипускаю! Чого похнюпилися, ну! Я ще чекаю. — І замовк. — А що, як справді?.. Все-таки це Вовк, Найде на нього злість — Візьме і з’їсть, Ще й будем винні. — Звичайно, ми повинні Хоча і з ворогом, але гуманно, Чемно, без насильства. Обдумаєм старанно План рішучих дій. Хай знає, що нема йому надій Супроти гніву цілого суспільства. Єдиний шлях у нього — чесний труд. — Так, так, розв’яжемо, хай з’явиться на суд! — І розв’язали, тільки суду не було: Усе судійство тут же полягло.
