Хвалилась, захлинаючись, Свиня: — То ви аж там, ув Африці бували Й того не знали, Що наша мати — Бегемотова рідня? Аякже! Ми звідтіль, із того роду, Але ж бо тут нема таких боліт, І ми за сотні літ Перевелись, спаскудили породу. Якби нам знов у теплі ті краї, То ми росли б ще більші, ніж корови, Бо там — умови: Куди не глянь — болото та гної... — Вона б іще щось, може, говорила, Та до хліва помиї принесли, Корито повне налили — Уже від пійла не відірве рила. Сміявся Кінь: — Он в чім свиня зарита! Не родоводу ти шукаєш, а корита.
