Віктор й Федір на заводі Десять років разом. Самогону глек купили Й давай пить заразу. Не страшились міліції, Ні наглої смерті. Як добряче упилися, Зробились відверті. — Цілий рік ви бригадою, Як слони, робили. Взяв я й капнув. І премію В вас тю-тю... Без мила! — Пам’ятаєш? — пита другий. — Пам’ятаю, Федю! — Слухай далі! Цікавіше буде попереду! Новий рік ти мав стрічати У новій квартирі... Капнув я! Її чекати Будеш зим чотири! Віктор глянув на Федора І з презирством ляпнув: — Рік минув, як сина маєш, То ж знай — це я капнув!
