Цариця Катерина Друга, Наслухавшись про мудреця, В кареті шестірнею, цугом, Шле в Малоросію гінця. Забаглось царственій мадонні Се диво мати при собі. Щоб ще й мудрець був для фасону В її облесливій юрбі. ...Покірний височайшій волі, Гонець знайшов Сковороду — В широкім полі, на роздоллі, Він грав журливо на дуду. А поблизу паслась овечка, Співали півні в слободі... Гонець вклонивсь поважно, гречно Й сказав притьмом Сковороді: — Добродію! Вас жде столиця, І шана, й слава, як ніде. Вас жде сама імператриця, І двір її блискучий жде! Григорій Савич усміхнувся: — Я знаю — хоче «вищий світ», Щоб я всього людського збувся? Тож передайте мій одвіт: Мені ця дудка і вівця Дорожчі царського вінця!
