Збагнувши назви: Хотів, Літки, сказав професору студент: — Це зрозуміло. Але звідки походить назва «Ходумент»? Такий є хутір на Сумщині десь біля їхнього села. Тому й цікаво знать хлопчині, від чого назва ця пішла. Протер професор окуляри, шукаючи еквівалент. Перебира словесні пари: і постамент, і позумент, і рудимент, і монумент, і перманент, і реманент... Народ же звідки хочте візьме: в історії якийсь момент зійшлись грецизми й латинізми — то, певно, звідси й Ходумент… Ось експедицію послали у мовну зону вздовж Сули. Тож наші інтелектуали і на Сумщину прибули. На схилі при шкільнім подвір'ї стоять професор і студент. Через долину на узгір'ї лежить і хутір Ходумент. Вони й питаються у тітки, що йде з сусіднього села, про Ходумент: — Скажіть нам, звідки цікава назва ця пішла? Не вчившися латині зроду, їх тітка та розбила вщент: — Та звідси ж мент єдиний ходу, тому й зоветься Ходумент!
