Свиня Мураха зустрічає І вихвалятись починає: — Багата я, а ти бідняк! Мурах дивується: — Чому це так? Зерна у мене досить на всю зиму, Його я добре берегтиму, А в тебе що? — Ха-ха, Мурах! Зерна у мене — страх! Кадуб повнісінький стоїть біля корита! Ну, що? — Ех, паця ти невмита! Тобі зерна того на пару днів, Бо ти його розсиплеш, чепуруха, І перетопчеш, як макуху! Загине марно славний дар ланів! Про те давно вже всі на світі знають: Багатство там, де хліб не розкидають І марно не псують! У цьому суть.
