Відомий Соловей в садочок залетів. До нього враз з усіх кущів Пташки поприлітали: — Ви б, Соловейку, нам защебетали! — Та я з дороги, зголоднів... — Ну так поїж, у нас в садку достаток, Всього багато! Ти підкріпись та добре відпочинь, А потім пісня хай злетить у височінь! — Наївся гість, напився, Хотів співать і... раптом зажурився. — Що трапилось? — Здається, я захрип. «Цінь-цінь»... Ні, в мене, певно, грип! Тріщить у голові, злипаються повіки, Боюся голос втратити навіки! — Не бійся, поживи у нашому садку, Минеться лихо, будеш ти співати!.. — І гість живе, і літ йому — «ку-ку» — Зозуля встигла з сотню накувати. Та згодом у садку його почули спів. — Там саме соняшник дозрів, — Так гість, забувши все на світі, Із криком «цінь-цвірінь» допався до зерна. З очей пташиних спала пелена: — Це ж Горобець! Ну й дурні ж ми набиті!
