Сумне Люстерко стрілося Людині. — Чого заплакане? Образив хто? Скажи! — Людино мудра, так! Допоможи! Не розумію, в чім моя провина. Працюю чесно. Сонце загляда — Я усміхаюся, як лагідна вода. Коли переді мною хмари сиві — Я теж темніше зораної ниви. А це сьогодні Зло До мене підійшло: «Ти що мудруєш тут? Брехнею жити хочеш? Мені і людям голову морочиш? Я ж не таке! Це ти в душі криве! Мов і гладеньке, а подумать тільки: Незадоволення, кривляння скільки! Шкода, що в наші дні живеш! Не хиби — ти красу показуй, Бо розіб’ю тебе відразу!» — Люстерко! Це ж чудово! Молодець! Була б вина, якби була неправда! Тебе Добро зустріне радо, А Зло хай піниться, бо це його кінець!
