Небачене й нечуване: в Гаврила По-людському свиня заговорила: — Давно хотіла я тебе спитати: Ти що ж це робиш, клятий супостате? — Ні страху, ані совісті — відкрито Ти хліб святий шпурляєш у корито. Та краще б мені з голоду умерти, Аніж той харч замість людини жерти! (Була, видать, свиня передова, Як на такі одважилась слова!). Але Гаврило далі гне своє: — Держава хліб за безці'нь продає, І був би я лопух із лопухів, Щоб став боятись совісті, гріхів. Один девіз я визнаю: — не гайся, Як можеш, так живи і наживайся! На те й дає держава наша рідна. Не бійся — не збідніє, бо не бідна!.. — І сталася ще більша дивина: Гаврило обернувсь на кабана! Зарохкав і захрюкав, закувікав — Є дві свині... Не стало чоловіка!..
