Два студенти, Вова й Петя, на село попали, тут майбутні терапевти всіх лікарювали. Підсобляли, піт утерши, кожен, як уміє, тут проходили уперше ветеринарію. «От свиня, — сказала бабця, — простудилась трохи». Петя вислухав, обмацав й каже: «Грип у льохи. Треба дать їй звіробою, теплого кагору, покропити в ніс алое і компрес на горло; ще й таблетки по три рази амідопірину, і гірчичники покласти в п’ять рядів на спину!» От гірчичники, як шпори, стали припікати, здивувалась дуже «хвора», почала штовхатись, на студентів позирає, очі в неї приском, та — як кинеться з сараю, риє землю писком! І за нею по городу бігали до ранку... «Я ж казав, — кричав Володя, — треба ставить банки!»