Упіймала Карася Чайка білокрила, несла діточкам своїм й на льоту впустила. Як летів Карась униз, бачив Кіт учений, розшукав його в траві, смачно повечеряв. Був потомок він Кота з того з лукомор’я, золотий ланцюг продав, мешкав у коморі, тож трактат намудрував він пером скрипучим й заголовочок подав: «Карасі летючі!» Описав, як гнізда в’ють І літають в вирій, ще й малюнок помістив (як хтось не повірить): «Бачив сам — летів Карась, ось його шкелетик!» Обнародував свій твір горе-теоретик. Кожна Миша зі страху хвалить, як не стогне, став Котові той Карась яблуком Ньютона! Розохотивсь бакалавр, бачили б нахабу, «Я ще, — хвалиться, — писну про летючих крабів!»