Є в нашім третім класі два приятелі Васі — два хлопці гарні, гожі, але ні в чім не схожі. Один із них низенький, а другий — невисокий, один собі товстенький, а другий — повнощокий, Якщо Василь Синиця на двійки й трійки вчиться, то для Васька Суниці — не диво й одиниці. Якщо Суниця Вася — крутій відомий в класі, то Василю Синиці ні хвильки не сидиться. Один прив’яже коси Яринчині до столу, а другий понаносить зелених жаб у школу. Ну, страх які несхожі ці приятелі гожі! Чому ж такі у класі моменти виникають: коли Синицю Васю до дошки викликають і замість Антарктиди у Африку він тиця, — всі дістаються біди за це Ваську Суниці. Коли ж Суниця Вася на люстрі погойдався, всі кажуть: «Ну й Синиця! Ви тільки ж подивіться!» Ну, раз, ну, два було б це, так де — отак щоднини! Хіба ж не прикро хлопцям від тої плутанини?!
