На роботі в Гаврила Бамбули Дозволялося лише хвалить — Боронь боже, щоб ви ризикнули Щось критичне об нім говорить. Час прийшов — демократія всюди: У Гаврила на зміни ці — нюх... Виклика прибиральницю Люду: «Ти на зборах полай мене вслух... Ну, вкажи на якісь мої вади, За ганчірку чи швабру полай, А в кінці вже звернись до громади: «Та без нього всім кришка— і край...» Ось і збори. Гаврило зухвало (Спланував уже кожного крок): «Щось, я бачу, в нас критики мало... — И поглядає на Люду в куток. — Це ж тепер уже сила за вами, Тут хазяїн тепер — колектив, Ми утверджуєм принцип... той самий... Демократію — я ж вас учив...» «А-а, так-так! — Прибиральниця встала І в президію кида, мов грім: — Я із тебе зніму покривало, Покажу твої вади усім... Подивіться на цього Гаврила! У президії всівсь... керівник... Хто ж не зна, що ця гемонська сила Завела нашу фірму в тупик?! Вчора я цілий вечір мочила І крутила ганчірку в руках, Як зайшла до вас фіфочка мила, Коли всі вже пішли по домах. Вашій жінці прийшлося збрехати, Що поїхали ви у райком... (Червонів, набурмосившись, «тато» — Це ж накликав на себе погром!) Кабінет почали прибирати — Кілька пляшок «зірчаних» знайшлось (Аж змокрів бідолашненький «тато»...) І в корзині... замотане щось. В дверях швабру мою ви зламали. Не допрошусь у вас ганчірок, Є ще вади у вас, і немало... Та вперед нам без вас — ні на крок!» Якщо є десь такі ще Гаврили, Мусять добре вони пам’ятать, Що тепер ризиковане діло — В демократію в піжмурки грать.