Як підпив на іменинах Заєць у Лисиці, В холодочку ліг на спину І давай хвалиться: — Я, кумасю, на прийомі Побував у Вовка. Маса там була знайомих — Погуляли ловко. А Вовк мені: — Гей, вухатий, Не ховайсь в куточку — Ти ж бо вмієш танцювати Хвацько на пеньочку. Потанцюй-но, звесели-но Всіх отут присутніх. Дам тобі за це морквину Й капустину путню. Та не міг таки не знать я, Що там на пеньочку Роздере мене на шмаття Кляте кодло вовче. Отож поки вовчурня Чинно розсідалась, — Я у хащі навмання — Поминай як звали. А Лисиця слуха це Та на вус мотає. «Кущ тебе тут не спасе», — Так собі гадає. Ще хвальку винця влила, Приступила зблизька, Хап зухвальця! Й подала На десерт... Зайчиська. Тож хоч як ти не дивись — Тут одна примовка: При Лисиці не хвались, Як ти втік од Вовка.