Ні в дім ввійти, ні вийти з дому — Барбос проходу не дає нікому. — Не лізь, Барбосику, залиш! Негарно так робить! Погано! Бо жити можна тільки, як ти спиш. І взагалі, тобі ще гавкать рано. А він то око мружить, то гарчить, То раптом так зубами лясне, Що у прохожого на мить Аж світ в очах погасне. Та трапилось недавно диво з див — Барбос став смирний, як Овечка, Неначе хтось наворожив Чи вжив нові вмовляння та словечка. Та ні — на хвіст собачин наступив! * * * Отож мораль отут проста: З Барбосами розмову починайте із хвоста.