У лісі гвалт як на пожежу — Хоча воно й не новина, Начальником у Лісмережу Призначив хтось-то Барана. І ось Баран за керівний усівся пень І, звісно, нітелень: Щоб справу розпочати, Потрібно в голові щось мати, А в Барана коли й бува, то не щодень. Негарно стало в лісі тому. Але сумують не усі — І сміх злітає з бурелому, І слід петля веселий по росі. Наприклад, Лис. йому такого й треба — Він тут як тут, Нічим не треба: — Баран Хомич! Упав на стежку прут. — Баран Хомич! Накажете прибрати? Чи інших вказівок, Баран Хомич, нам ждати? А Барану усе рябе — На кожне слово: — Бе-е-е!.. Та як казать уже про все правдиво — Старався Лис той не дарма: У Лісмережі сталось диво — Без Барана, здається, і життя нема. Луна, мов клич: — Баран Хомич! Баран Хомич!.. А Лис? Гай-гай, чомусь саменько у ту пору Він збудував і нору-дім і дачу-нору. * * * Скажу я без секретів вам: Де пройда галасує, Де пройда курить фіміам, Не треба і дивитись — там Баран керує.