Як все навколо зацвіло, Фотограф бравий нашвидку Прибув з редакції в село, Щоб знять дідів кількох в садку. Його редактор сам учив Уже на виїзді з воріт: — Найди ж розкішних вусачів, Щоб був Селянський колорит!.. Знайшли таких йому. Вони Прийшли, та згодились не враз: — Ти, сину, в шию не жени — Підготуватись дай нам час!.. — А певно! — Треба! — Час їм дай! — Усі підтримали дідів. — Хоч передягнуться нехай!.. І він погодивсь — одпустив. Спливла година. Дві, здалось. — Ну, де ж пропали старики? — Та чепуряться, — каже хтось, — Це ж на журнальні сторінки!.. Аж ось кричать: — Ідуть діди! — Та де ж вони?! Ведіть сюди! Він упізнати їх не міг (Підготувалися як слід!): Всі поголилися, і в них Уже ні вусів, Ні борід... От тобі й маєш Колорит!
