— Зайдіть! Сідайте — тут чи там. Із чим прийшли до мене ви? Так, так... На жаль, не можу сам — Нехай Пилип Євменович! Угору йдіть — рішайте з ним. Кімната номер сорок сім. — Заходьте! Що потрібно вам? Зроблю я все, як братові! Текс, текс... Однак не можу сам — Нехай Данило Гнатович! Спустіться східцями згори В кімнату номер двадцять три. — Зайдіть! Я снідаю... Ви теж Беріть ось чай і сандвіч... Вам — дозвіл? Міг би я, а все ж Хай Яків Олександрович! Паняйте вгору, вгору, брат, — Кімната номер сімдесят. — Ввійдіть! Задихались? Ого! Чом пішки йшли нагору ви? Вам треба рішення мого? Гм... Хай Антон Григорович! Спустіться — вранці він бува — В кімнату номер двадцять два. — Чим зобов’язаний? Так, так... Ці фонди, звісно, планові. Для мене ясно все, однак — Нехай Олег Іванович... Сідайте в ліфт — підкине він В кімнату номер сто один. — Не я, не я! (Ще буть біді!) Нехай Сергій Адамович! А він не вирішить — тоді Пробийтеся до зама ви. Пройдіть направо сім кімнат В кімнату номер п’ятдесят. — Заходьте! Знов до мене ви? Прийняв Євген Євгенович? І що сказав наш любий зам? Щоб справу вирішив я сам?! А він — в кущі? От бюрократ! Спихнув на мене, бач, і рад! — Набридло зрештою мені! Сміліш! Вирішуйте! А ні — Тоді спустіться справи здать В кімнату номер двадцять п’ять. — Євген Євгенович сказав?! — І він, і я, новий ваш зав. — ?!
