— Хто це там стука в пізній час? «Пробач, це я — читач!» — Уже всі сплять в будинку в нас! «Ну й що ж!» — сказав читач. — Як ти наважився прийти? «Прийшов!» — сказав читач. — Таж мій режим порушиш ти... «Пробач!» — сказав читач. — Тебе впусти лише сюди... «Ану!» — сказав читач. — Не обібратися біди! «Пусте!» — сказав читач. — Надовго мій розвієш сон... «Невже?!» — сказав читач. — Докорів висиплеш вагон... «Яких?» — спитав читач. — Що схематичністю грішу... «Вгадав!» — сказав читач. — Що нецікаво я пишу... «Атож!» — сказав читач. — Знов будеш лаять за роман... «Який?» — спитав читач. — Та за останній — «Лан і план». «Нудьга!» — сказав читач. — А прочитав же ти його? «Ні: задрімав, пробач. От з «Королєвою Марго» Очей не скліпив, бач!» — Макулатуру, видно, здав? «Авжеж!»—сказав читач. — І мій роман туди попав?! «Аж три!» — зізнавсь читач.
