Сонце палить. Спека з спек. Хата. Сад. Обійстя. Хтось під грушею хропе, Аж трясеться листя. Хто ж то є, що носом так Соло тягне файно? Жаль будити... Та однак, Збудимо... — Вставай-но! Овва! Луша підвелась, Пишна і здорова, Позіхнула, потяглась... — Що вам?.. — Батько дома є? — Та де! Тато робить в полі. — Ну, а мати? — Цілий день Кукурудзу поле. — А дідусь? — Та косить дід Сіно за полями... — А бабуся? — Баба вслід Загріба граблями. — Ну, а ти ж чому лежиш, Не працюєш в полі? — Е-е-е... сказали... та вони ж Не кінчили школи! Позіхнула, потяглась Виучена Луша, І дрібненько затряслась Знов гілляста груша.
