Збудував Кіндрат хатину І привів туди Галину. Ще й сказав їй: «Будем жити. Буду вік тебе любити». Є і хата, і садочок, Народився ще й синочок. Все навколо йшло на лад, — Та змінився сам Кіндрат. Бо весною в нього знов Розцвіла нова любов. Залишив свою хатину І до Зіни перейшов. Хай не сердиться Галина, Бо любов — то є любов. Щоб не кривдити і Зіну, Збудував і їй хатину, Посадив новий садок... Народивсь новий синок. Все як треба, все як слід. Жити можна сотню літ. Тільки ж знову переміни — Перейшов Кіндрат до Ніни, Бо з’явились почуття Вже тепер на все життя. Я недавно стрів Кіндрата: Знов Кіндрат будує хату. Підшукав для себе пару — П’яту жінку взяв, Тамару. Доля гірка жде Кіндрата — Доживатиме без хати.