Якось в лісі випадково Загубив осел підкову. Загубив осел підкову, Та й бід кується щодня: — Я у лісі випадково Загубив одну підкову, А тепер я без підкови І не схожий на коня. Три копита всі підбито, Три підківки на копитах, В бубон стежки знаменито Три копита б’ють щодня. І одне лише копито В мене зовсім не підбито, Й без підбитого копита Я не схожий на коня. Два карасики з озерця Гомонять: — Не край ти серця, А спускайся до озерця Й непідкований пливи. У озерці і в болоті В нас немає бегемотів, Ти в озерці і в болоті Бегемотиком живи. Воронята із гніздечка Кажуть: — Лізь сюди й скраєчку На гіллячці звий гніздечко, Про підкову ти забудь. Будем разом виростати, На гіллячці разом гратись, Навчимо тебе літати, Коли крила відростуть. А гадюка двометрова, Що без ніг живе чудово, Мов колода прездорова, Виглядає із лози: — Я без ніг жива-здорова І прудка, хоч двометрова, Зайвина — ота підкова, На животику повзи. Із сусідньої діброви Дятел чув усі промови І маленькому ослові Він поради не давав, А в траві знайшов підкову І раденькому ослові Просто взяв оту підкову Й до копита прикував. Знов копита всі підбито, Всі підківки на копитах, В бубон стежки знаменито Всі копита б’ють щодня. Як же дятла не хвалити — Майстер він талановитий! Всі підковано копита, — Схожий ослик на коня!
