Зустрілися дві подружки в крамниці, І ось одна тихесенько пита: — Сама пошила, Галочко, спідницю? — Сама, Катрусю. Прямо срамота. Сяк-так оце зметала, построчила, Бо дурно й руки не туди стоять. — То, може б, ти мені, що треба, шила, А я — тобі, й заробим грошенят! ...З тих пір вони старалися на диво (Для інших — Нерозкритий це секрет), І одна одній швидко та красиво То сукню шиє гарну, то жакет. За це, звичайно, Кожна гроші лічить, І якось чоловікові одна Сказала гордо: — Бачиш, чоловіче, Копійка свіжа В хаті є щодня! Та він її не кинувсь цілувати, А кисло усміхнувся, спохмурнів: — Якщо ти так І далі будеш дбати, То скоро я Залишусь без штанів.
