Петра зустріли давні друзі І стали весело вітати: — Привіт уклінний козарлюзі, Грозі хапуг і бюрократів! Чували, друже, ми про тебе, Що ніби став ти гумористом. Ану, утни нам щось дотепне, Порадуй сміхотворним хистом! Чого ж мовчиш? Чи загордився І став потроху зазнаватись? — Та ні, не те, — Петро знітився. — Боюсь, що будете сміятись.
