Іде з роботи Сизоніс, Помацує кишеню. А там троячка, хай їй біс, Аж обпікає жменю. До пляшки тягне, як магніт, Аж розум став мутитись. А він же клявся ув обід Горілки вже не пити. І щоб його не потягло Смикнути знов півлітри, Рішив спокусниці на зло Зманеврувати хитро; Взяв пива пляшечку мерщій І сам собі мовляє: «Вже про півлітри і не мрій, Грошей не вистачає». І стало тепло на душі, Що все так гарно йдеться. «А, може, чвертку роздушить? На чвертку набереться. Та ні! Не пить — то вже не пить. Хай совість буде чиста. А щоб спокусу й цю розбить — Візьму вина грам триста». І знову радісно йому, Що витримав характер. «От уже й чвертки не візьму, Бо нізащо вже брати. У мене, вдача, брат, міцна. Сказав — і буть по цьому!» На честь цього ще взяв вина І почвалав додому. І хоч у нього в голові Гуло, як у макітрі, Він гордо плівся по траві: Таки не взяв півлітри!
