Якось з райцентру до рідні в село Марися завітала в гості. Все їй тут рідне і своє було, Бо виросла ж в цьому колгоспі. Батьки мерщій на стіл і хліб, і сіль, І всяких страв для доні-любки. І тут Марися, глянувши на стіл, Презирливо скривила губки: — Пхе! Ви ще й досі все борщі їсте? І смажені ковбаси, й сало? А я давненько їм уже не те. В нас делікатних страв нимало: Суфле, лангет, ростбіфи, шніцеля, Де-розваляї і ромштекси, Бефстрогани, біфштекси, трюфеля, Спагетті, крем-брюле та кекси ... Чимало знаю вишуканих страв. Бо відзначаюсь добрим смаком... — І тут дідусь упевнено сказав: — Не їла ти ще... дулі з маком.
