В театрі тім, який втрача Щодня, щороку глядача, Де вже виставу не одну Кона мистецтво на кону, Неначе хто поворожив — У трупі творчий дух ожив. Стрімкого злету час настав — Іде вистава із вистав! Така видовищна, така Проблемна, сильна і стрімка. Шекспір, Старицький і Мольєр Таких не відали прем’єр. За монологом — діалог, За діалогом — монолог. Масовка теж не відстає — Штрихи потрібні додає. Не шкодували сил митці В хвилини зоряні оці. Таке чи буде ще коли: Вони не грали, а — жили! Жагу, снагу і серця жар Мистецтву клали на олтар. Буяли пристрасті без меж, Та не радів їм головреж, І глядачі там не гули, Бо... збори звітні то були. І знов виставу не одну Кона мистецтво на кону В театрі тім, який втрача Щодня, щороку глядача.
