Ішов Байкар дрімучим темним лісом у пошуках животрепетних тем. Аж гульк — сидять рядочком Вовк із Лисом: — Привіт сатирі! Як, старий, живем? Що там новенького в літературних колах, чи скоро вийде збірочка нова?.. (У лисячих зубах — качаток двійко кволих, Вовк лапою ягнятко добива). — Та не тремти! Ходи до нас у гості! Сідай, розкажеш нам про се, про те... На байкарів не маємо ми злості, хоч ви нас, кажуть, добре скубете. Та що поробиш: в кожного свій хліб і в кожного діла свої буденні... Вже йдеш? Бувай! Побільше перцю сип, скуби, не бійся: ми, брат, неписьменні!
