Зайчиха з мужем в злагоді жила І раптом Леву скаргу подала, Що муж знайшов собі коханку, Пиячить з нею з вечора до ранку, Її, Зайчиху, виганяє геть. Як отаке життя, то ліпше смерть! Дізнавсь про скаргу Заєць і давай гукати: — Мені начхати! Лев ще не зна, який я дужий і хоробрий! Хай дякує, що досі був до нього добрий. Тепер, як висунеться з дому, Здеру я з нього шкуру — і по всьому! А пазуриська одчикрижу — і кінець! Зроблю з них гребінець. А з шкіри — гаманець! А з гриви — Шиньйон коханці всім на диво! — Почув погрози Лев і, вірите, злякався. На нього в лісі так ніхто не нахвалявся. У позові відмовив він Зайчисі, Ще й накричав: — Розводиш чвари в лісі! — І сам зробивсь тихішим од води, Щоб не накликати біди. ...Вам зустрічать доводилося, друзі, Зайців — хоробрих, Левів — боягузів?!