Жив на світі Журавель — Ніжки-кочережки. Протоптав той Журавель Та до Чаплі стежку. «Сіра Чапля, — думав він, — Досі несімейна. Заміж згодиться вона Без вагань за мене». От приходить Журавель До сусідки в гості. Сіра Чапля аж пищить, Аж стриба від злості: — Краще, — каже, — прямо вниз Головою з неба На доріженьку суху, Ніж іти за тебе! Я плювати буду скрізь Вслід тобі, старому!.. — Повернувся Журавель Та й побрів додому... А другого дня лила Чапля сльози-краплі — Пожаліла Журавля Несімейна Чапля: «Він до мене завітав З радісною вістю, Так чому ж його за це Я зустріла злістю?» І пішла до Журавля: — Вибачте, сусіде. Я хотіла вам сказать — Чапля заміж піде... — Ха! — надувся Журавель. — Краще я втоплюся, Аніж здуру на тобі, Злюко, одружуся! — Не забуду я тобі, Слів оцих, дураче! — Каже Чапля Журавлю, Від образи плаче. І одумавсь Журавель, Знов до Чаплі чапа: — Ось тобі, моя любов, Моє серце й лапа! — Та прогнала Журавля Чапля гордовита... Так вони сюди-туди Й бродять ціле літо. Інші птахи вже давно Пташенят виводять. Сіра Чапля й Журавель По болоту ходять...