Ніхто із уст людських За всі віки не стер Веселу, щиру усмішку в житті. Сміялися колись, Сміються і тепер, Сміятимуться також в майбутті Із різних недотеп. Чи, може, просто так Сміятимуться люди жартома, Як переможники, На повні груди — всмак, Бо зброї в світі кращої нема Проти відсталого, Бридкого, що пусте, Проти пролаз усяких і прониз, Що роблять все не так, Що роблять все не те, А дивляться на тебе зверху вниз! Чи буде це комусь До серця, а чи ні — Товариш сміх лунатиме, бо він — Як воїн у бою, Як світло у вікні, Щораз на сполох вдарить, наче дзвін!