На горі село Підскоки, Там, як лялечка, хати, Щоб до нас пройти в Сороки, Через нього треба йти. Шлях прослався рівно, просто, Йдуть по нім старі й малі, — Та рідким зробився гостем Лектор в нашому селі. Раз один зібравсь нівроку І питає: — Як пройти? — А йому: — Ідіть Підскоком, Кілометрів три туди. Насурмончив лектор брови: — Я таких не чув ще див… Сорок літ живу, — промовив, — Та підскоком не ходив!.. Дивні назви мають села, Скаже хто — старим війне: Звуть Сумне — воно веселе, Темним звуть — воно ясне!
