В нас тепер уся природа В інженерів у руках — Вже не спишеш на негоду Різні втрати на полях! Йди одержуй по наряду Стільки-то погожих днів, Стільки вітру, снігопаду, Стільки сонця і дощів! Порядкуй собі як знаєш, Догоджай своїй землі, За рекордні дбай врожаї, За культурність у селі! Просить Гурій у Захара Саме-саме навесні: — Виручай, позич-но хмару, Треба дощику мені! Смикає Захар борідку, Позира кудись набік. — А, — пита, — повернеш влітку? — Неодмінно, — той прорік. А вернув (це вже не жарти І не вигадка нова) Не одну, а десять хмар тих... Тільки на жнива!