Дядьки вручну розпилюють колоду. Петро вгорі, Іван внизу. Петро командує: — Дурна у тебе мода! Не смикай! Не спіши! Чи не пиляв ти зроду? Колоду ріжем — не лозу! Іван піввіку обробляв дубину, Знав добре, що робить і як. Петру говорить: — Ближче стань, дивак! Та нагинай хоч трохи спину! А то стоїш — жердину проковтнув! — Ну, ти не дуже, брате! Я теж умію кепкувати. І знов Петро своєї затягнув. Іван уже мовчить на всі його слова, Бо тирса рот і очі зябива… — От бачиш, як пішло! — згори несеться, — Пиляємо, як справжні трударі! І чом це декому здасться, Що він мудрішає вгорі?
