— Ти, Зайче, не мели дурниць: Кущі підгризти — Заяча робота, А не Кротів, а чи Лисиць. Гризи і все! Чого кривити рота? Куші — не баобаб, — Розпорядився Цап. Ну, Заєць — шо? Не виконать наказу?. Аж гульк — Ведмідь: — Ти що це наробив?! З кущів колись-то виростуть дуби. Вони — дібров майбутніх база. — Хіба отут я головним? Це Цап придумав, а на мене напад. — Гаразд, покличте Цапа. З’явився Цап, від страху ледь живий: — Ну, що ти, Зайчику, на мене все звертаєш? Та я ж тобі казав, Щоб лопухи в кушах повигризав! Нашкодив — ну, тепер, як знаєш! — Та це ж... Це ж ви мені… — Але скінчить не мав наш Заєць змоги — Ведмідь штурне чи ні, А Цап уже наставив роги.
