Слони у нас — не дивина, А Моськи — і тим паче. Не водять вже по вулицях Слона. І Моска вже не гавкає й не скаче. Не ті часи тепер. Крилов давно помер, Ба, навіть байку дехто вже хоронить! А Моська вижила — живучою була. І мову, чуєте, таку вела: — Слону віддати першості корону! Він на трибуні — Ціцерон, В роботі — Геркулес, в порадах — Соломон! Простий, без чванства, без гордині: Зі мною говорив і лапку тис, Пригадую, як нині… — Навколо Моськи натовп ріс… І вийшло так, шановні люди: Не Слон, а Моська на устах усюди, Для показу ведуть її, а не Слона… Хіба не дивина?
