Якось в саду у сушу, Побачивши засохлі яблуню і грушу, Розгнівався Хома, сичить: — Загинули?! Тепер знайти я мушу, Хто міг цю шкоду наробить. Коза? Але ж Кози у нас нема. Овечка чи Теля? — Звів очі вгору, Задумався Хома. — Так їх не випускали з двору. Аж раптом: тук-тук-тук! То Дятел сів на сук, Довбає кору. — Ах, шибеник! То ти своїм носищем Дерева знищив? Ну, я тобі цього повік І не прощу і не забуду — Піймаю і Котам віддам, приблуду! Смішним буває чоловік: Замість узятись вчасно за лопату, Він винних почина шукати.
