Стартують бігуни. Сигнал. Ривок. І замигтіли п’яти. Спочатку головне — не відставати, А зберегти легкий і пружний крок, А під кінець, зібравши сили І груди випнувши вперед, Свій біг перетворити в лет, В жадану стрічку обмотати крила. А потім слухати заслужене «ура!» …Змагання бігунів цікавили Петра, — Так он то де заховані секрети?! Коліна в землю треба вперти! І так чекати на сигнал. Тебе помітять, шлях тобі відкриють. Нехай тоді кругом кричать і виють, А ти — вперед! Ти в ролі, бігуна. І все життя — як бігова доріжка. Звичайно, треба й попотіти трішки, Зате вже далі Ти — угорі, на п’єдесталі! Гадав я, що Петро до бігу має хист, А він звичайний кар’єрист. Спочатку все навколішки та плазом, А потім груди випинає разом.
