Зустрілись два чинуші. — А знаєш, дорогуша, — Вітаючись один почав казати, — Новий мій працівник — Прекрасний чоловік! Не каюся, що взяв його до штату. — Який це? Той, Колюченко Панас? Що працював у нас? Що я за власним гм... бажанням... гм... звільнив? — Він самий. А ти помилку зробив... — Та ну його... Вже надто принциповий: На мене зиркав скоса, Куди й не треба сунув носа... — Ой, що ти!.. Він — шовковий! — Ага, «шовковий»! Все тільки й зна критикувати... — Критикувати? — Та він покірніший ягняти! Тепер він вже не той, ні-ні! — Ну що ж, подякуй, голубе, за це мені.
