У лікарні згорблений Чоловік То за груди схопиться, То за бік: — Доконали образи Навісні — Виступав на зборах я Уві сні. Де вночі й набралося Стільки слів! Про усі недоліки Розповів. Я огріха жодного Не минав І начальство критиці Піддавав. В порошечок винних я Перетер. А прокинувсь — зо страху Ледь не вмер... Ще й тепер макітриться Голова, Наче хтось зсередини Розрива. Серце, як незмащене, Стукотить, Із грудей вискакує Кожну мить. Ув очах затьмарився Білий день... Дайте мені, лікарю, Бюлетень!
