Йшов із лекції професор, і, як хто наврочив, на шляху йому зустрівся наш пивний ларьочок. І шикується там черга чинно, терпеливо; «Скільки коштує, — спитався, — повний кухоль з пивом?» Продавець до науковця мовить, взявши лійку: «Кухоль пива? Ет, дрібничка — двадцять дві копійки!» «А вся бочка?» — не вгаває покупець поважний. Той прикинув, перемножив: «П’ять червінців», — каже. Вийняв грошики професор, хтось лякнувся: «Леле!» А він править: «Прошу бочку викотить до мене! Гей, шановні, пригощайтесь, пийте пиво даром!» Тут усі перезирнулись та в поли як вдарять! Обліпили, наче мухи, п’ють, гуртом гуляють, хто й не хоче — мимоходом рота підставляє. Гвалт, та й годі! Мала купа! Як ті ненажери. Сюр-р! Свисток не забарився міліціонера. «Що за натовп вавілонський? Хто тут порядкує?» «Я, — відказує професор, — екс-пе-ри-мен-тую...» «А навіщо ж цей гармидер?» — страж питає грізно. «Хочу глянуть, як то буде в нас при комунізмі!»