Що за гук стоїть у пущі, аж старі дуби шумлять? Звірі пам’ятник вагущий притягли установлять. Як же краще розвернути і поставити лицем — чи у бік Бобрів і Нутрій, чи до лігвища прямцем? Чи поставити в сторонці, де Ведмедячий байрак? Крутять, наче циган сонцем, — може, так? А може, так? «Стійте, — лапи розчепірив тут філософ Дикобраз, — ставмо, братці, на шарнірах — буде всім тоді гаразд! Як мінятиметься влада, будем спритно обертать чи до Лева на леваду, чи туди, де Вовча рать... Навалімося ж юрбою, розвернімо між дерев, хай показує рукою, де поки що править Лев!» Всі схвалили розумаху, узялись за монумент і обрушили з розмаху на рухомий постамент. Цю маленьку травестію тим я хочу присвятить, хто історію уміє сяк і так перекрутить!