«Отака мені гризота, що не знаю сам, наказали у піхоті нам створить ансамбль!» Стрій полковник озирає, погляд — вогнемет; «Хто на інструментах грає, зараз крок вперед!» Ані руш. А він: «Солдати, — збився на фальцет, — генерал велить на свято дать один концерт!» Знов мовчать. Він розгнівився, гримнув знетерпця: «Що, нема між вас, лінивці, жодного гравця?» Ув очах лиха зневага: дам я вам урок! Та в цю мить якийсь салага взяв під козирок: «Вмію грати на гармошці, на гітарі теж...» «А на піаніно можеш?» Той в одвіт: «Авжеж! На органі і на скрипці — тут я просто ас! Барабан для гри згодиться, бубон, контрабас. От на арфі лиш не вмію...» Знітивсь новачок. А полковник: «Розумію, арфа для жінок». «Ні, не граю — і не варто, — відказав хитрун, — бо провалюються карти в неї поміж струн!»