— Чи я знаю Калістрата? Ну ще б пак! Як свого тата! Це душа — не чоловік. З ним прожити можна вік, Не погиркавшись ні разу. А як він прийшов на базу, Все змінилося тут вкрай, Не життя настало — рай! Калістрат — не бюрократ, Він, неначе рідний брат, Помогти вам завжди рад, Зробить все він акурат. Дефіцитну і хорошу Річ для вас потрібно? Прошу! Калістрату я шеп... — Ну! Розтрата? В Калістрата? Гм! Так я ж хотів сказати: Якщо глянути до ладу, Все це в нього для параду! А насправді Калістрат — Волокитник, бюрократ, Злісний злодій, казнокрад, Що й сам чорт йому — не брат. Хитрий, підлий і облесний, Неправдивий і нечесний, І хабарник просто жах! Ми давно з ним на ножах... — Ах! Розтрата Не у цього Калістрата? Гм! Так я ж хотів сказати: Всяке теревенять люди, Та в словах тих більш облуди Аніж правди. Заздрість часом В нас мішає воду з квасом: І погане вихваляє, А щось справді добре — лає. Я ж постійно з Калістратом Так живу, як з рідним братом. Друг йому я на весь світ. Така дружба — дефі... — Цить!!!
