Соловейко якось в лісі Збірочку уклав З тих пісень, що солов’їсі Все життя співав. І з рукописом подався Прямо в «Лісвидав». — Будем, будем видавати, — Крук йому сказав, — Чув я всі твої концерти, Є що пригадать. Тільки спершу рецензенти Мусять прочитать, — ...Довго правила Ворона Тексти чарівні, Вмерла пісня безборонна Під пером її. Горобець добив сердито, Познущався й крук. Лиш здали на п’яте літо Щось тоненьке в друк. Як побачив бідний автор Збірочку оту, Розірвалось серце в нього Прямо на льоту. Впав сердешний на розпутті, Зойкнули гаї... Ось чому так видаються Рідко солов’ї.
