В перший вечір розмовляла Дівчина лисицею: — В мене тільки є корова Й дім під черепицею!.. — Ох і вплинула ж на мене Ніжна мова дівчини! З безтурботним парубоцтвом Враз було покінчено. Полилися дні медові... Леле, аж не віриться: На руках мене носила Теща-богомільниця. А дружина шепотіла: — За тобою скучила... — Поцілунками палкими Трохи не замучила. Доглядали, годували, Наче в санаторії. Потім дивні — о фортуно! — Почались історії. Щоб шпаківню прив’язати, Виліз на акацію. Зразу теща прочитала В’їдливу нотацію: — А чого ти, не спитавшись, На гілляку видерся?! Я хазяйка в цьому домі! Щоб ти там повісився!!! Хто дозволив матіоли Нюхати у квітнику? А чого ти на собаку Тикаєш, негіднику? — І пішла дружина в наступ, Знявши маску лисячу: — Заробляєш лиш сто двадцять, А живеш на тисячу!!! — Щоб хропінням не тривожить, Сплю вже на городі я. Рідну тещу величаю Ваше благородіє! А вона, узявшись в боки, Дивиться тигрицею. А згоріла б та корова Й дім під черепицею!...
