Відплата

— Коли за склянкою хилив ти склянку,
То думав лиш про шлунок і горлянку.
Але нам важко те збагнути,
Як же про нас ти міг забути?

Як міг тоді не пам’ятати,
Що доведеться йти до хати.
Ну що ж! Ночуй тепер тут край дороги, —
Стогнали, гнучись, Ноги.