Два пияки у зоопарку влітку... Один з них дулі мавпам тиче в клітку, Регочеться і казна-що верзе. А другий очі впер у шимпанзе Й знавця із себе удає — варняка: «Павлушо, це ось — предок наш, макака, Від неї, друже, людство все пішло. Виходить, ми — рідня її, Павло...» А мавпа — мавпі: «Бреше, лобуряка! Між нас п’яниць ніколи не було!»